Каментарыі

Яку частину проблем ми створюємо самі для себе, створюємо для того, щоб їх героїчно вирішувати, чи для самобичування?
Але приходить справжня, ненадумана проблема, ми мобілізуємо всі наші ресурси для вирішення цієї проблеми.
Принаймі так у мене.
Мабуть всі проблеми від того, що в мене забагато вільного часу, який я спрямовую чомусь у диструктивне русло.
Ось, причину проблем я знайшов, залишається її усунути, чи просто створити нову проблему. Просто замкнуте коло якесь виходить.
Не можна дозволяти мозку працювати без навантаження, бо він просто починає вигадувати заняття для себе

по-поєму, так буде завжди, поки людина думає...

Якщо знайти собі цікаве заняття, то буде менше часу для всяких дурниць

так, це правда, але десь та знайдеться вільна хвилинка і знову ти в думах..

Ну то трохи би вже можна було би собі дозволити, а так, я під владою непотрібу, який сам придумав. Цей непотріб - нерозділене кохання

це не непотріб - це урок, який так не хочеться вивчати, і тобі плювати, що іспиту ти не здаш, ти просто не хочеш його вчити... але колись у житті він згадається - буде легкість...

Колись, то певно, а днись як казав той "Маємо те, що маємо"

я така ж

Ну то не треба створювати повітряні замки, треба жити і зустрічати виклики життя