Каментарыі

Чи може закінчитися життя ще задовго до смерті?
Чи може мертвий бути соціально активнішим ніж живий?
Коли людина прощається з мрією це мабуть і є кінцем її життя і тоді починається млосне існування. Існування без мети гірше смерті, бо тим самим людина своїм існуванням наганяє зневіру на навколишніх.
Мертвих хоронять не через традиції, а для того, щоб захиститися від них, від негативних проявів смерті тіла.
Може так само треба ізолювати й тих, хто більше не живе, а лише існує, щоб вони не несли в світ заразу смерті - зневіру

а ти не забув про нас - циніків - ми ж теж несемо зневіру - то що йдемо копати могилу? хоча спочатку треба домовитись про місце - і тут романтики не вийде...

Але ж у нас є мрія, ціль життя. То ж цинізм може і є однією з цілей, а я про тих, хто живе як овоч - існує, інших не чапає лише на них впливає.
А чому романтики не вийде: лежати поряд десь на вершині гори, а якщо будуть надгробки то ще й яка романтика

І небіжчик може воскреснути. Та це все ж менш ймовірно.
Але є ж такі люди, які з кінцями розчарувалися в житті і добре, якщо вони колись ще оживуть, та до того часу вони своїм трупним смородом нищать навколишніх

Хм... це ж не значить, що їх треба хоронити заживо

Оточуючим варто або повернути розчаровану людину до нормального життя, подарувати їй оптимізм, або просто на якийсь час залишити в спокої

Подарувати знову життя зможе той, в кого його з надлишком і той хто не скупий. Таких людей є дуже мало. Чомусь всі інстинктивно втікають від таких людей відчуваючи, що вони загрожують їх життю. Це мабуть гірше ніж маргіналу, але цим людям якось вже всерівно

Втікають від тих, хто постійно прикидається слабким щоб витягувати з інших енергію. Є такий тип людей, які ходять все життя, ниють які вони хворі, бідні, нещасні, як їм погано, а самі нічого не роблять, щоб змінити ситуацію. Таких справді краще уникати.

А коли це - тимчасова деперсія, то допомогти не просто можна, а навіть треба. Поділитися душевним теплом і позитивними емоціями, для цього багато не потрібно - тільки трошки уваги

І трохи енергії все ж ти віддаш.
Їх можна часом зустріти на вулиці, вони просять милостиню, та все ж більшість людей від них втікає, бо їх жене інстинк самозбареження. Проходиш повз і мурашки по тілі

Чи може закінчитися життя ще задовго до смерті?
Чи може мертвий бути соціально активнішим ніж живий?
Коли людина прощається з мрією це мабуть і є кінцем її життя і тоді починається млосне існування. Існування без мети гірше смерті, бо тим самим людина своїм існуванням наганяє зневіру на навколишніх.
Мертвих хоронять не через традиції, а для того, щоб захиститися від них, від негативних проявів смерті тіла.
Може так само треба ізолювати й тих, хто більше не живе, а лише існує, щоб вони не несли в світ заразу смерті - зневіру

На тебе вплинув мій вірш? Це ти про мене!!! Я згодна! Я навіть мріяла, що мене визнають несповна розуму й ізолюють, але ні- лікарі не помічають відхилень... я справді цікавилась і цікавлюсь божевільними, але мова не про це...
Ти знаєш,зараза ця і не дуже хоче передаватися,якщо в людей все нормально з психікою і вжитті більш - менш лади, то не так просто посіяти в їх серця зневіру...
А щодо мене, то незважаючи на те що я - не живу, а лише існую,я завжди намагаюся людей підтримувати, заспокоювати, заставляти жити, а над собою знущаюсь, я навмисне псую собі життя і нерви, бо я в відчаї, я не маю цілі в житті, я не можу віднайти своє покликання, а займатися марудними справами я не можу, бо вони ще більше заганяють мене в відчай,роблять з мене зомбі.
Я не можу знайти собі місце в цьому житті...
Вибач, що загрузила, але це в мене болюче питання - "не життя, а існування"...

Ні це зовсім не про тебе. В тебе якщо й є якесь розчарування то воно тимчасове. Я про тих, ... як же ж це пояснити. Їх треба просто побачити і відчути холодок на шкірі