Форум | Чат | Дзённікі | Клубы | Знаёмствы | Гульні | фотаальбом | Конкурс прыгажосці Карыстальнікі Радыё
Паставіць закладку Зрабіць стартавай   
Мой профіль
Зносіны
Забавы
Карыснае
Інфармацыя
Паслугі
Мова
Рэклама
    Мабільная версіяnew
На старонку: Папярэд.  -10   1, 2, 3, 4, 5 ... 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30   Наступ.
Аўторак, 19 Лютага 2008 Года
16:43   На прохання Тумана Туманича...  Дадаць запіс у цытатнік  
ПАРИЖСКАЯ ОРГИЯ
ИЛИ
СТОЛИЦА ЗАСЕЛЯЕТСЯ ВНОВЬ

Мерзавцы, вот она! Спешите веселиться!
С перронов – на бульвар, где всё пожгла жара.
На западе легла священная столица,
В охотку варваров ласкавшая вчера.

Добро пожаловать сюда, в оплот порядка!
Вот площадь, вот бульвар – лазурный воздух чист,
И выгорела вся звездистая взрывчатка,
Которую вчера во тьму швырял бомбист!

Позавчерашний день опять восходит бодро,
Руины спрятаны за доски кое-как;
Вот – стадо рыжее для вас колышет бёдра.
Не церемоньтесь! Вам безумство – самый смак!

Так свора кобелей пустовку сучью лижет –
К притонам рвётесь вы, и мнится, всё вокруг
Орёт: воруй и жри! Тьма конвульсивно движет
Объятия свои. О, скопище пьянчуг,

Пей – до бесчувствия! Когда взойдет нагая
И сумасшедшая рассветная заря,
Вы будете ль сидеть, над рюмками рыгая,
Бездумно в белизну слепящую смотря?

Во здравье Женщины, чей зад многоэтажен!
Фонтан блевотины пусть брызжет до утра –
Любуйтесь! Прыгают, визжа, из дыр и скважин
Шуты, венерики, лакеи, шулера!

Сердца изгажены, и рты ничуть не чище –
Тем лучше! Гнусные распахивайте рты:
Не зря же по столам наставлено винище –
Да, победители слабы на животы.

Раздуйте же ноздрю на смрадные опивки;
Канаты жирных шей отравой увлажня!
Поднимет вас поэт за детские загривки
И твёрдо повелит: “Безумствуй, сволочня,

Во чрево Женщины трусливо рыла спрятав
И не напрасно спазм провидя впереди,
Когда вскричит она и вас, дегенератов,
Удавит в ярости на собственной груди.

Паяца, короля, придурка, лизоблюда
Столица изблюет: их тело и душа
Не впору и не впрок сей Королеве блуда –
С неё сойдете вы, сварливая парша!

Когда ж вы скорчитесь в грязи, давясь от страха,
Скуля о всех деньгах, что взять назад нельзя,
Над вами рыжая, грудастая деваха
Восстанет, кулаком чудовищным грозя!”

Когда же было так, что в грозный танец братьев,
Столица, ты звала, бросаясь на ножи,
Когда же пала ты, не до конца утратив
В зрачках те дни весны, что до сих пор свежи,

Столица скорбная, – почти что город мёртвый, –
Подъемлешь голову – ценой каких трудов!
Открыты все врата, и в них уставлен взор твой,
Благословимый тьмой твоих былых годов.

Но вновь магнитный ток ты чуешь, в каждом нерве,
И, в жизнь ужасную вступая, видишь ты,
Как извиваются синеющие черви
И тянутся к любви остылые персты.

Пускай! Венозный ток спастических извилин
Беды не причинит дыханью твоему –
Так злато горних звёзд кровососущий филин
В глазах кариатид не погрузит во тьму.

Пусть потоптал тебя насильник – жребий страшен,
Пусть знаем, что теперь нигде на свете нет
Такого гноища среди зелёных пашен, –
“О, как прекрасна ты!” – тебе речёт поэт.

Поэзия к тебе сойдёт средь ураганов,
Движенье сил живых подымет вновь тебя –
Избранница, восстань и смерть отринь, воспрянув,
На горне смолкнувшем побудку вострубя!

Поэт поднимется и в памяти нашарит
Рыданья каторги и городского дна –
Он женщин, как бичом, лучом любви ошпарит
Под канонадой строф, – держись тогда, шпана!

Всё стало на места: вернулась жизнь былая,
Бордели прежние, и в них былой экстаз –
И, меж кровавых стен горячечно пылая,
В зловещей синеве шипит светильный газ.
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 19  (20 лют. 2008 20:04)
На старонку:   1, 2  
16:41   Жуль! Диви, які ми гарнюні!  Дадаць запіс у цытатнік  


 

Дадаць каментарый Каментарыі: 7  (20 лют. 2008 09:22)
10:31   Чудесна експресіоністична картинка. Тільки сумна трохи  Дадаць запіс у цытатнік  


 

Дадаць каментарый Каментарыі: 4  (20 лют. 2008 09:01)
10:29     Дадаць запіс у цытатнік  
За вікном холодне молоко. В повітрі молоко трохи розведене водою.
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 0
10:19   Про що думається мені ранком вівторка...  Дадаць запіс у цытатнік  
Самотнім зимнім ранком, пробудивши себе пташиним криком, хтось у цьому світі піднявся з ліжка. Відчув всю прелєсть світу, помивши голову під краном з іржавою водою. Потім подумав : "А за вікном-то застій!" І відкрив те вікно, щоб увібрати в себе буремне повітря. "Чому не можу дозволити собі хвилі безпутства, що інколи його бува прощають творчім людям? Відлетіти б кудись ТУДИ". А саме? - спитала б його тінь голуба, що недавно сидів на шибі. Він, цей хтось, не відповів би, бо має право, бо його очі світяться синім сяйвом.
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 7  (20 лют. 2008 10:15)

Нядзеля, 17 Лютага 2008 Года
17:28     Дадаць запіс у цытатнік  
Якніколи хочеться компанії,хочеться любові... І дощу хочу!
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 3  (19 лют. 2008 10:09)
16:29     Дадаць запіс у цытатнік  


 

Дадаць каментарый Каментарыі: 1  (17 лют. 2008 17:47)
16:28     Дадаць запіс у цытатнік  
Повільно впадаю в літаргію! Так спокійно. Маю сонливі очі!
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 0
16:13     Дадаць запіс у цытатнік  
В такі дні чомусь тягне на розвиток. Почитати декадентів, поетів срібної доби. Трохи античності, філософії. От вам на россуд віршик Артюра Рембо, доречі мого улюбленого поета:

Из ржавой ванны, как из гроба жестяного,
Неторопливо появляется сперва
Вся напомаженная густо, и ни слова
Не говорящая, дурная голова

И шея жирная, за нею вслед лопатки
Затем - короткая спина
Ввысь устремившаяся бедер крутизна,
И сало, чьи пласты образовали складки

Чуть красноват хребет, ужасную печать,
На нем увидишь ты, начнешь и замечать то,
Что под лупой видеть можно было ясно:
"Венера" - витатуировано тушью на крестце,
Все тело движеться, являя круп в конце,
Где язва ануса чудовищно прекрасна...

От такий от віршик юного поета, називається цей шедевр "Венера Агамемнона". Та в нього є багато дійсно прекрасних віршів. А цей просто дуже специфічний, от і вирішила поділитись.
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 9  (19 лют. 2008 17:35)
15:50     Дадаць запіс у цытатнік  
Не повірите, але я остаточно схибнулась. ОТ ,наприклад, вчора мені було настільки весело, шо аж ногами дригала від щастя і оптимізму. І в щоденнику з цієї причини різне бла-бла писала, типу тих повідомлень, що знаходяться трохи нижче. А сьогодні все як лапою зняло, ніби відпустило. Сумно мені, сумно і стрьомно! Всєлєнская скорбь! Трошки самотньо, трошки холодно і якось надто спокійно. Зате зрозуміла, що не можна завжди випромінювати сам лише позитив, бо від цього сірієш. Як виявилось, іноді і посумувати приємно...Та не знаю, я ще себе до кінця не прочитала, тому тільки і залишається шелестіти сторінками і думати, а шо ж там далі? А далі буде...
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 0

Меню
Мой дзённік
Мае каменарыі
Закладкі
Цытатнік

Самыя ... дзённікі
Самыя ... запісы

Стужка дзённікаў
Выпадковы дзённік
Выпадковы запіс

Аўтар дзённіка:
  Mellana
avatar

 Профіль
 Асабістае паведамленне
 Анкета
 Гасцявая кніга
 фотаальбом

Раздзелы
Макрокосм та в... 0
меллана 1

Апытанні

Няма ні воднага новага апытання
 
Паказаць усе апытанні

«   Люты 2012   »
ПанАўтСрдЧцвПятСубНяд
0102030405
06070809101112
13141516171819
20212223242526
272829

 Сталыя чытачы: 
дадаць сябе
дадаць сябе

 Статыстыка: 
Сёння
  наведвальнікаў 26
  паказаў 27
Учора
  наведвальнікаў 84
  паказаў 84
На гэтым тыдні
  наведвальнікаў 110
  паказаў 111
У гэтым месяцы
  наведвальнікаў 1221
  паказаў 1205
Сёлета
  наведвальнікаў 4013
  паказаў 3931

  Чытачоў 30
  Запісаў 295
  Каментарыяў 950
падрабязна

RSS

RSS Feed: Особливості того, що ще не зовсім втрачене
 

Рэклама
На старонку: Папярэд.  -10   1, 2, 3, 4, 5 ... 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30   Наступ.